Kary umowne należne od przewoźnika w umowach przewozu towarów

Abstract

W artykule przedstawiona została budząca poważne wątpliwości w teorii i praktyce orzeczniczej problematyka kar umownych wynikających z umów przewozu przesyłek w transporcie krajowym i międzynarodowym. Przepisy regulujące umowę przewozu nie normują tej problematyki. Wątpliwości co do możliwości zastrzegania kar umownych wynikają z charakteru tych przepisów, a w przypadku przewozów międzynarodowych – także z konieczności jednolitego rozumienia (wykładni) przepisów konwencji międzynarodowych, regulujących umowę przewozu w poszczególnych gałęziach transportu. Przedstawione zostały warunki dopuszczalności zastrzegania kar umownych w umowach przewozu przesyłek zarówno w obrocie krajowym, jak i międzynarodowym. Z uwagi na to, że możliwość zastrzegania takich kar uzależniona jest przede wszystkim od charakteru prawnego przepisów regulujących umowę przewozu w poszczególnych gałęziach transportu, omówiono charakter prawny tych przepisów, wynikających zarówno z aktów prawa krajowego (ustawy Prawo przewozowe, Kodeksu cywilnego, Kodeksu morskiego, ustawy Prawo lotnicze), jak i międzynarodowych konwencji przewozowych (CMR, CIM, RH-V, konwencji montrealskiej i warszawskiej). W przypadku przepisów o imperatywnym charakterze stosowanie kar umownych jest co do zasady możliwe jedynie w sytuacjach nienormowanych przepisami regulującymi umowę przewozu. Tam, gdzie mają one semiimperatywny albo dyspozytywny charakter, możliwość stosowania kar umownych jest większa, choć nie nieograniczona. Wskazano zatem na inne warunki zastrzegania kar umownych, zwłaszcza w umowach regulowanych postanowieniami konwencji międzynarodowych. Wywód poparto przykładami z orzecznictwa oraz wypowiedziami przedstawicieli doktryny.

This article presents the issue of contractual penalties arising from contracts of carriage of goods in domestic and international transport, which raises serious doubts in theory and jurisprudential practice. The provisions governing the contract of carriage do not regulate this issue. Doubts about the possibility of stipulating contractual penalties arise from the nature of these provisions and, in the case of international carriage, also from the need for a uniform understanding (interpretation) of the provisions of international conventions governing the contract of carriage in the various branches of transport. The conditions for the permissibility of stipulating contractual penalties in contracts of carriage of goods in both domestic and international trade are presented. The possibility of stipulating such penalties depends primarily on the legal nature of the provisions regulating the contract of carriage in the various branches of transport. Therefore, this paper discusses the legal nature of these provisions, stemming from Polish national laws (Transport Law, Civil Code, Maritime Code, Aviation Law) and international transport conventions (CMR, CIM, Hague–Visby Rules, Montreal Convention, Warsaw Convention). In the case of imperative provisions, the application of contractual penalties is, as a rule, only possible in situations not regulated by the provisions governing the contract of carriage. Where they are semi-imperative or dispositive, the possibility of applying contractual penalties is greater, although not unlimited. Therefore, other conditions for stipulating contractual penalties were indicated, particularly in contracts governed by international conventions. Examples from case law and statements of doctrine representatives support the argument.

У статті розглядається питання про договірну неустойку, що випливає з договорів перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному танспортуванні, яке викликає серйозні сумніви в теорії та судовій практиці. Положення, що регулюють договір перевезення, це питання не регулюють. Сумніви щодо можливості передбачення договірних неустойок випливають з природи цих положень, а у випадку з міжнародними перевезеннями – також з необхідності однакового розуміння (тлумачення) положень міжнародних конвенцій, що регулюють договір перевезення в окремих галузях транспорту. Представлено умови допустимості передбачення договірних неустойок у договорах перевезення вантажів як у внутрішній, так і в міжнародній торгівлі. У зв’язку з тим, що можливість встановлення таких штрафних неустойок залежить насамперед від правової природи положень, що регулюють договір перевезення на окремих видах транспорту, розглядається правова природа цих положень, що випливають як з актів національного законодавства (Закон про транспорт, Цивільний кодекс, Морський кодекс, Повітряний кодекс), так і з міжнародних транспортних конвенцій (CMR, CIM, RH-V, Монреальська конвенція і Варшавська конвенція). Що стосується положень імперативного характеру, то застосування договірних неустойок, як правило, можливе лише в ситуаціях, не врегульованих положеннями, що регулюють договір перевезення. У випадку положень напівімперативного або диспозитивного характеру можливість застосування договірних неустойок є більшою, хоча і не необмеженою. У зв’язку з цим було вказано на інші умови передбачення договірної неустойки, зокрема, в договорах, що регулюються положеннями міжнародних конвенцій. Аргументація підкріплена прикладами з судової практики та висловлюваннями представників доктрини.

В статье представлен вопрос о договорных неустойках, вытекающих из договоров перевозки грузов во внутреннем и международном транспорте, который вызывает серьезные сомнения в теории и судебной практике. Положения, регулирующие договор перевозки, не регулируют данный вопрос. Сомнения в возможности установления договорной неустойки вытекают из природы этих положений, а в случае с международными перевозками – еще и из необходимости единого понимания (толкования) положений международных конвенций, регулирующих договор перевозки в отдельных отраслях транспорта. Представлены условия допустимости установления договорной неустойки в договорах перевозки грузов как во внутреннем, так и в международном сообщениях. В связи с тем, что возможность установления таких неустоек зависит в первую очередь от правовой природы положений, регулирующих договор перевозки в отдельных отраслях транспорта, рассматривается правовая природа этих положений, вытекающих как из польских правовых актов (Транспортного закона, Гражданского кодекса, Морского кодекса, Авиационного закона), так и международных транспортных конвенций (CMR, CIM, RH-V, Монреальской и Варшавской конвенций). В случае положений императивного характера применение договорных неустоек возможно, как правило, только в ситуациях, не урегулированных положениями, регулирующими договор перевозки. Если же они носят «полуимперативный» или диспозитивный характер, то возможность применения договорной неустойки более широка, хотя и не безгранична. Поэтому были указаны и другие условия для установления договорных неустоек, в частности в договорах, регулируемых международными конвенциями. Аргументация подкрепляется примерами из судебной практики и высказываниями представителей доктрины.