Przeciwdziałanie alienacji rodzicielskiej w postępowaniu cywilnym – sprawy dotyczące wykonywania kontaktów z dzieckiem
Loading...
Date
2022
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Wydawnictwo KUL
Abstract
Nowelizacją z dnia 26 maja 2011 r., która weszła w życie 13 sierpnia 2011 r., wprowadzono do Kodeksu postępowania cywilnego instytucję wykonywania kontaktów z dzieckiem. Ma ona na celu wyegzekwowanie określonych w orzeczeniu lub ugodzie kontaktów z dzieckiem poprzez zagrożenie koniecznością spełnienia świadczenia o charakterze pieniężnym. Postępowanie ma charakter dwuetapowy. W I etapie polega ona na możliwości zagrożenia przez sąd, w II etapie zaś nakazania zapłaty oznaczonej sumy pieniężnej, jako konsekwencji naruszenia postanowień o kontaktach rodziców z dziećmi. Omawiane w niniejszym opracowaniu instrumenty są narzędziem służącym przywróceniu przestrzegania ustaleń dotyczących sfery kontaktów pomiędzy rodzicami a dziećmi.
Opracowania Ministerstwa Sprawiedliwości oraz badania ankietowe i aktowe pokazują, że negatywne emocje i złe doświadczenia związane z relacjami osobistymi rodziców są jedną z głównych przyczyn ograniczających skuteczność postępowań o wykonywanie kontaktów. Głębokie konflikty pomiędzy rodzicami, występująca postawa konfrontacyjna, a także traktowanie postępowania o wykonywanie kontaktów jako oręża walki w innych sprawach, skutecznie udaremniają celowość prowadzonych postępowań, pogłębiając zjawisko alienacji rodzicielskiej.
W artykule poddano analizie problematykę z zakresu postępowań o wykonywanie kontaktów z dzieckiem w kontekście zjawiska alienacji rodzicielskiej. Celem artykułu jest odpowiedź na pytanie, czy rozwiązania przyjęte przeszło 11 lat temu, mające stanowić instrumenty umożliwiające osobie uprawnionej egzekwowanie ustalonych w orzeczeniu bądź ugodzie kontaktów z dzieckiem, są wystarczające do przeciwdziałania przemocy, jaką jest alienacja rodzicielska.
Under the amendment of 26 May 2011 that entered into force on 13 August 2011, the institution of enforcement of contact with the child was introduced into the Civil Procedure Code. The aim of the procedure is to enforce the contact with the child, as stipulated in the judgment or settlement, by threatening to pay a monetary compensation. There are two stages of these proceedings. The first one involves the possibility of threatening by the court, whereas in the second stage the court orders the payment of a specified sum of money as a consequence of violating the parental contact order. The instruments discussed in this study constitute a tool for restoring compliance with parent-child contact arrangements. Studies of the Ministry of Justice as well as the surveys and file studies show that negative emotions and bad experiences connected with the personal relationships of parents are one of the main reasons that limit the effectiveness of the proceedings for enforcement of contacts. Deep conflicts between parents, confrontational attitudes as well as treating the proceedings for enforcement of contacts as a weapon in other cases effectively defeat the purpose of those proceedings, exacerbating the phenomenon of parental alienation. The purpose of this article is to analyze the proceedings for enforcement of contacts with the child in the context of parental alienation. Furthermore, the author attempts to answer the question whether the solutions adopted over 11 years ago which were established to enable the entitled person to enforce the contact with the child specified in the judgment or settlement, are sufficient to counteract the violence which is parental alienation.
Поправка от 26 мая 2011 года, вступившая в силу 13 августа 2011 года, ввела в Гражданский процессуальный кодекс институт осуществления общения с ребенком. Его целью является принуждение к соблюдению порядка общения с ребенком, который указан в судебном или мировом решении, с помощью угрозы выплаты денежного пособия. Производство имеет двухэтапный характер. На первом этапе она заключается в возможности угрозы судом, а на втором - в предписании выплаты определенной денежной суммы как следствия нарушения положений о порядке общения между родителями и детьми. Инструменты, обсуждаемые в данной статье, являются инструментами для восстановления соблюдения договоренностей о контактах между родителями и детьми. Исследования Министерства юстиции, проведенные опросы, а также досье показывают, что негативные эмоции и плохой опыт личных отношений между родителями являются одной из основных причин, ограничивающих эффективность производств, касающихся осуществления общения с ребенком. Глубокие конфликты между родителями, конфронтационный подход и использование гражданского процесса, касающегося установления порядка общения в качестве оружия для взаимной борьбы, фактически отрицают целесообразность проводимых производств, усугубляя явление родительского отчуждения. В статье анализируется проблема производств, касающихся осуществления общения с ребенком в контексте родительского отчуждения. Цель статьи - ответить на вопрос, являются ли решения, принятые более 11 лет назад, которые должны были стать инструментами, позволяющими управомоченному лицу обеспечить общение с ребенком, установленное в судебном решении или соглашении, достаточными для противодействия насилию, которым является родительское отчуждение.
Зміною від 26 травня 2011 р., яка набула чинності 13 серпня 2011 р., в Цивільно-процесуальний кодекс запроваджено інститут виконання контактiв з дитиною. Його мета – примусити контакти з дитиною, передбаченi в рішенні чи в судовій угодi, шляхом загрози необхідністю надання грошових виплат. Процедура двоетапна. На першому етапі суд має можливість погрози, а на другому етапі – суд має право вказати оплату конкретної суми через порушення положень про контакти між батьками та дітьми. Інструменти, які розглядаються в цій статті, є інструментaми відновлення дотримання домовленостей щодо сфери контактів між батьками та дітьми. Дослідження Міністерства Юстиції, а також дослідження анкет та судових файлів показують, що негативні емоції та поганий досвід, пов’язані з особистими стосунками батьків, є однією з основних причин, що обмежують ефективність процедур що до виконання контактiв з дитиною. Глибокі конфлікти між батьками, конфронтаційне ставлення, а також ставлення до процедур що до виконання контактiв з дитиною як до зброї боротьби в інших справах фактично зривають цілеспрямованість проваджень, загострюючи феномен батьківського відчуження. У статті аналізуються питання процедури що до встановлення контакту з дитиною в контексті явища батьківського відчуження. Метою статті є відповісти на питання, чи правові міри, прийняті понад 11 років тому, які мають стати інструментами, що дозволяють уповноваженій особі забезпечити контакти з дитиною, встановлені в рішенні чи в судовій угодi, є достатніми для протидії насильству, наприклад, батьківському відчужені.
Under the amendment of 26 May 2011 that entered into force on 13 August 2011, the institution of enforcement of contact with the child was introduced into the Civil Procedure Code. The aim of the procedure is to enforce the contact with the child, as stipulated in the judgment or settlement, by threatening to pay a monetary compensation. There are two stages of these proceedings. The first one involves the possibility of threatening by the court, whereas in the second stage the court orders the payment of a specified sum of money as a consequence of violating the parental contact order. The instruments discussed in this study constitute a tool for restoring compliance with parent-child contact arrangements. Studies of the Ministry of Justice as well as the surveys and file studies show that negative emotions and bad experiences connected with the personal relationships of parents are one of the main reasons that limit the effectiveness of the proceedings for enforcement of contacts. Deep conflicts between parents, confrontational attitudes as well as treating the proceedings for enforcement of contacts as a weapon in other cases effectively defeat the purpose of those proceedings, exacerbating the phenomenon of parental alienation. The purpose of this article is to analyze the proceedings for enforcement of contacts with the child in the context of parental alienation. Furthermore, the author attempts to answer the question whether the solutions adopted over 11 years ago which were established to enable the entitled person to enforce the contact with the child specified in the judgment or settlement, are sufficient to counteract the violence which is parental alienation.
Поправка от 26 мая 2011 года, вступившая в силу 13 августа 2011 года, ввела в Гражданский процессуальный кодекс институт осуществления общения с ребенком. Его целью является принуждение к соблюдению порядка общения с ребенком, который указан в судебном или мировом решении, с помощью угрозы выплаты денежного пособия. Производство имеет двухэтапный характер. На первом этапе она заключается в возможности угрозы судом, а на втором - в предписании выплаты определенной денежной суммы как следствия нарушения положений о порядке общения между родителями и детьми. Инструменты, обсуждаемые в данной статье, являются инструментами для восстановления соблюдения договоренностей о контактах между родителями и детьми. Исследования Министерства юстиции, проведенные опросы, а также досье показывают, что негативные эмоции и плохой опыт личных отношений между родителями являются одной из основных причин, ограничивающих эффективность производств, касающихся осуществления общения с ребенком. Глубокие конфликты между родителями, конфронтационный подход и использование гражданского процесса, касающегося установления порядка общения в качестве оружия для взаимной борьбы, фактически отрицают целесообразность проводимых производств, усугубляя явление родительского отчуждения. В статье анализируется проблема производств, касающихся осуществления общения с ребенком в контексте родительского отчуждения. Цель статьи - ответить на вопрос, являются ли решения, принятые более 11 лет назад, которые должны были стать инструментами, позволяющими управомоченному лицу обеспечить общение с ребенком, установленное в судебном решении или соглашении, достаточными для противодействия насилию, которым является родительское отчуждение.
Зміною від 26 травня 2011 р., яка набула чинності 13 серпня 2011 р., в Цивільно-процесуальний кодекс запроваджено інститут виконання контактiв з дитиною. Його мета – примусити контакти з дитиною, передбаченi в рішенні чи в судовій угодi, шляхом загрози необхідністю надання грошових виплат. Процедура двоетапна. На першому етапі суд має можливість погрози, а на другому етапі – суд має право вказати оплату конкретної суми через порушення положень про контакти між батьками та дітьми. Інструменти, які розглядаються в цій статті, є інструментaми відновлення дотримання домовленостей щодо сфери контактів між батьками та дітьми. Дослідження Міністерства Юстиції, а також дослідження анкет та судових файлів показують, що негативні емоції та поганий досвід, пов’язані з особистими стосунками батьків, є однією з основних причин, що обмежують ефективність процедур що до виконання контактiв з дитиною. Глибокі конфлікти між батьками, конфронтаційне ставлення, а також ставлення до процедур що до виконання контактiв з дитиною як до зброї боротьби в інших справах фактично зривають цілеспрямованість проваджень, загострюючи феномен батьківського відчуження. У статті аналізуються питання процедури що до встановлення контакту з дитиною в контексті явища батьківського відчуження. Метою статті є відповісти на питання, чи правові міри, прийняті понад 11 років тому, які мають стати інструментами, що дозволяють уповноваженій особі забезпечити контакти з дитиною, встановлені в рішенні чи в судовій угодi, є достатніми для протидії насильству, наприклад, батьківському відчужені.
Description
Keywords
alienacja rodzicielska, przemoc w rodzinie, kontakty z dzieckiem, suma pieniężna, parental alienation, domestic violence, contacts with a child, sum of money, родительское отчуждение, домашнее насилие, порядок общения с ребенком, денежная сумма, батьківське відчуження, домашнє насильство, контакти з дитиною, грошова сума
Citation
"Studia Prawnicze KUL", 2022, nr 1, s. 289-304